Н. Бидненко
Червневий ранок… Ось він, на порозі,
Росою вмитий, сонячно-ясний.
І хоч тепло до нас іще в дорозі,
Позбавились ми холоду весни.
Й душа відігрівається помалу,
Зажевріли в ній паростки надій.
Радіється… Бо вже пора настала
Забути про зимовий вітровій.
О літо красне! Зачерпни у жмені
Ти літепла й серця нам відігрій.
І збудуться тоді всі дерзновенні,
Найнеможливіші з усіх на світі мрій!
***
Рассвет июня - Вот он на пороге,
Умыт росою, солнечный и ясный.
Хотя тепло идёт ещё, в дороге,
Избавились от холода весны.
Душа отогревается помалу,
В ней загорелись паростки надежды.
Мне весело... Уже пора настала
Забыть про зимний ветер и одежды.
О, лето красное! Зачерпни ладонями
Чуть-чуть тепла, сердца нам отогреть
И сбудутся тогда все дерзновенные
Невероятные из всех на свете мечт!