Остап Вишня – Губенко Павло Михайлович справжнє прізвище.
Народився 13 листопада 1889 на хуторі Чечва біля містечка Грунь Зіньківського повіту на Полтавщині в багатодітній (17 дітей) селянській сім’ї.
Закінчив двокласну Заньковецьку школу і Київську військово-фельдшерську школу.
Працював фельдшером у Київській залізничній лікарні.
У 1917 вступив на історико-філологічний факультет Київського університету.
У 1919 за підписом Павло Грунський опубліковано перший сатиричний твір (фейлетон) «Демократичні реформи Денікіна»
Працював у «Селянській правді» та у журналі «Червоний перець».
1921 — усмішка «Чудака, їй-богу» — вперше під підписом Остап Вишня. Став основоположником жанру усмішки.
Коли 1931 був арештований Максим Рильський, з яким Вишня дружив так само міцно, як з Хвильовим, Кулішем і Досвітнім, то Вишня, не боячись накликати на себе гнів НКВС, кинувся з Харкова до Києва на допомогу безрадній родині поета, а після щасливого звільнення Рильського з тюрми — забрав його до себе в Харків на кілька тижнів на гостини.
У 1933 заарештували і звинуватили тероризмі і контрреволюційній діяльності.
1933-1943 — на засланні в Ухто-Печорському таборі.
Працював у журналі «Перець».
У власних творах Остап Вишня найбільше висміював слабкості (духовне ледарство) особисті, своїх земляків, вважаючи, що «кому вже немає духу посміятися з власних хиб своїх, краще тому вік не сміятися».
У 1955 реабілітовано.
28 вересня 1956 року помер.