Читая Бродского (Яков Баст, http://stihi.ru/2018/03/28/486)
За окном пальмы с ветром ведут разговор.
Семенит по траве трясогузка…
Здесь красиво…Но встретить косую в упор
Я хочу на Андреевском спуске…
Там не страшно беззвучно на землю упасть,
Лечь виском на сырую брусчатку…
А толпа пусть ликует и тешится всласть,
Вниз, к Подолу, танцуя вприсядку…
Но душа отлетит, проплывёт по Днепру,
Над каштанами, над Бессарабкой…
Над заснеженной Дарницей в сером дыму
На секунду замедлит украдкой…
В этот миг свой, последний, над Лаврой промчусь,
Посмотрю на бурлящий Крещатик…
Унесу в небеса всю невольную грусть,
Все страдания мнимых распятий…
И щербатый асфальт позабытых дворов,
И запущенность веток сирени --
Отдадут мне салют и прощальный поклон
И преклонят незримо колени…
А на улице пальмы шумят о своём
И чирикают райские пташки…
Но костлявая рыскает ночью и днём,
В ожидании скрытой отмашки…
ЧИТАЮЧИ БРОДСЬКОГО (вільний переклад П.Голубкова)
За вікном пальми з вітром розмову ведуть.
І біжить трясогузка в тривозі...
Тут красиво... «Косу» ж - я зустрів би не тут,
А хоча б на Андрія узвозі...
Там не страшно і впасти на землю отак,
Скроня щоб на бруківку, де гладко...
Натовп хай порадіє, потішиться всмак,
Й до Подолу танцює вприсядки...
А душа відлетить, пропливе по Дніпру,
Над каштанами, на Бессарабку...
І над Дарниці снігом, що в сірім диму,
Хай замре – так, на мить, не на крапку...
А в цю мить я над Лаврою знов пронесусь,
На вируючий гляну Хрещатик...
Смуток весь, що скопив, - в небеса занесу,
Всі страждання уявних розп'ять тих...
І щербатий асфальт позабутих дворів,
І бузкові занедбані кущі -
Віддадуть свій салют і прощальний уклін,
І коліна хай схилить все суще...
А на вулиці пальми шумлять про своє,
І цвірінькають райські всі пташки...
А кістлява нишпорить, живий хто ще є,
І чекає чиєїсь відмашки...