Мама спить, вона втомилась.
Та і я не забарилась –
У куточечку сиджу
І нічого не кажу.
Не гримлю я іграшками,
Тиша – лиш заради мами…
На подушку крізь віконце
Заглядає промінь сонця.
Я на нього подивилась
І тихенько посварилась: –
Гратись хочеться й мені,
Залишайся на вікні!
Я хотіла б забагато :
Вголос казку почитати,
М’яч долівкою катати,
Посміятись, поспівати,
Всіх ляльок своїх зібрати…
Та не гримлю і не кричу –
Бо мама спить – от я й мовчу!
Промінь зі стіни скотився
І до мене притулився.
– Буде тиха в нас година –
Ти ж бо – любляча дитина!