Жихарева Татьяна Николаевна (1972 г.р.) – филолог, прозаик и поэт; член Союза писателей Крыма, Российского союза профессиональных литераторов, руководитель Ялтинского отделения Союза писателей Крыма, г. Ялта
Спустя полвека…
http://stihi.ru/2021/02/01/2320
Через століття чи згадають нас?
Чи прочитають наші всі скрижалі?
Дізнаються, кого ми проводжали,
Сльозу зронивши у прощальний час?
Чи будуть бачити в квітках поля
Оті, в яких колись зронили
В моральні принципи святую віру,
Приховану в символіку рубля?
Чи знатимуть, що битва за добро
Доречна завжди, навіть у негоду?
А мрії про безсмертя – перешкода:
Таланту підкоряється перо;
Що справжнє щастя ділиться навпіл,
І проти зради вистоїть кохання,
І осінь знову, як пора весняна,
В обіймах надає снаги і крил.
І неважливо, нас забудуть чи
Спом’януть, аби лише зло довіку
Не рушило міцні мости на ріках
І сльози не текли щоб із очей.
***
Не тереби ушедший сон…
http://stihi.ru/2020/10/02/2332
Не воруши забутий сон, не воруши.
Минуле, ніби захід, вже зітлів.
Не каламуть, в глибинах залиши
Ту недоречність і образу слів.
Незрілі мрії відійшли за небокрай.
Розсіялась в тумані суєта.
Вогонь у серці зраненому, знай,
Захолодився, та й душа не та.
Не намагайся нашу юність засудить,
Що в ній було образливе – забудь.
Зв’язок утрачений нам більше не зцілить,
Не віднайти назад уже нам путь.
Не ображайся на минуле, а пробач
Вітрам-звабливцям - подихам весни.
Не втримать думи, що пустились вскач,
Коли навпіл з бажаннями вони.
Не згадуй про вчорашнє, просто мрій
Про зустріч нашу, раптом пощастить
Нам на уламках щастя, друже мій,
Кохання наше знову відродить.
***
Неискуплённые грехи
http://stihi.ru/2020/11/26/3254
Шалені стрілки одна другу
Наздоганяють впопихах
Біжать по замкненому кругу,
Купаючись в своїх гріхах.
Неросторопна жде ворона
Все сирну милість із небес,
І кіт той, що занадто вчений,
На торги виставив лікбез.
Вовки вже ждуть на переправі
Нуждою загнаних ягнят
(Проти вовків вони безправні,
Бо ті їх з вовною з’їдять).
В обновках мавпи ходять гречно,
Світ завмира на їх ходу,
Та марнослів’я мавп, до речі,
Як завжди, всім несе біду.
Століття вносять свої зміни,
Фарбує осінь крон верхи,
Та залишаються нетлінні
Непрощенні ніким гріхи.
***
Переклад Жихарєвої Тетяни, июнь 2021-го