ЖУРБА (Леонід ГЛІБОВ)
Стоїть гора високая,
Попід горою гай,
Зелений гай, густесенький,
Неначе справді рай.
Під гаєм в'ється річенька,
Як скло вона блищить;
Долиною зеленою
Кудись вона біжить.
Край берега, у затишку,
Прив'язані човни;
А три верби схилилися,
Мов журяться вони,
Що пройде любе літечко,
Повіють холода,
Осиплеться їх листячко,
І понесе вода.
Журюся й я над річкою…
Біжить вона, шумить,
А в мене бідне серденько
І мліє, і болить.
Ой річечко, голубонько!
Як хвилечки твої —
Пробігли дні щасливії
І радощі мої…
До тебе, люба річенько,
Ще вернеться весна;
А молодість не вернеться,
Не вернеться вона!..
Стоїть гора високая,
Зелений гай шумить;
Пташки співають голосно,
І річечка блищить.
Як хороше, як весело
На білім світі жить!..
Чого ж у мене серденько
І мліє, і болить!
Болить воно та журиться,
Що вернеться весна,
А молодість… не вернеться,
Не вернеться вона!..
1859
ПЕЧАЛЬ (вольный перевод П.Голубкова)
Стоит гора высокая,
А под горою - рощи край,
Зеленый край, весёленький,
Как будто сущий рай.
За рощей вьется реченька,
В ней, как стекло, вода блестит;
Долиною прибрежною
Куда-то вдаль бежит.
У бережочка, в затишке,
Привязаны челны, челны,
Три ивы, как монашенки,
Печалятся они,
Что скоро лето кончится,
Повеют холода сюда,
Листочки наземь сбросятся,
Их понесет вода.
Грущу и я над реченькой...
Бежит она, журчит, шумит,
А у меня сердечко, ой -
И млеет, и болит.
Ой реченька, голубушка!
Как волны быстрые твои -
Промчали дни счастливые
И радости мои...
К тебе, подружка-реченька,
Придет еще весна-красна;
А молодость - не вечная,
Уйдет навек она!..
Стоит гора высокая,
Зеленый Райский сад шумит;
Поют пичужки громкие,
И реченька блестит.
Как хорошо, как весело
На белом свете вечно жить!..
Чго ж сердце свет завесило,
И млеет, и болит!
Болит оно, печалится,
Что, хоть опять придет весна,
Любовь - не возвращается,
Не вечна и она она!..
См. https://youtu.be/s-ldZsdO0go.