Любовь, сеньоры, это гений (из пьесы Лопе де Вега «Дурочка», перевод Марка Донского).
Любовь, сеньоры, это гений,
Тот дух, который мы зовем
Вселенским разумом. Лишь в нем
Источник всех людских свершений,
Всех наших помыслов и дел.
Любовь нам открывает дали.
Не от нее ли мы узнали
Нам предназначенный удел?
Любовь божественна. Платон
Так поучал; того же мненья
И Аристотель. Вот сужденье,
Бесспорное для всех времен.
Любовь рождает созерцанье,
Приходит следом восхищенье
И порождает размышленье.
Итак, любовь родит познанье.
Любовь нам суть открыть сумела
Ремесл, художеств и наук;
Твореньем каждым наших рук
Мы ей обязаны всецело.
Любовь - живой воды струя,
Путь к справедливости и счастью;
Она своею неясной властью
Дает законы бытия.
Любовь, сплотив людей в народ,
Жить учит мирно и достойно,
И то, что разрушают войны,
Она опять воссоздает.
Любовь растит плоды земли
И птичьи вдохновляет хоры;
На океанские просторы
Она выводит корабли.
Любовь зовет к деяньям славы
И указует нам пример
Изящных вкусов и манер.
Любовь шлифует ум и нравы.
Любовь поэзию открыла,
Нас в царство музыки ввела
И живопись изобрела.
Любви живительная сила
Волнует, будит и тревожит:
Любовь - враг тупости и сна,
И тот, к кому пришла она,
Невеждой быть уже не сможет.
ЛЮБОВ, СЕНЬОРИ, ГЕНІЙ ФАЙНИЙ (вільний переклад П.Голубкова)
Любов, сеньйори, геній файний,
Той дух, який ми всі звемо
Вселенським розумом, само -
Джерело всіх людських досягнень,
Всіх наших помислів і справ.
Любов’ю доля відкривалась.
Чи не від неї ми дізнались,
Яку нам долю Бог послав?
Любов божественна. Платон
Повчав; та не перечив йому
І Аристотель. Аксіома -
Беззаперечна, як кордон.
Любов - джерело споглядання,
Приходить слідом обожання,
Породить роздум і чекання.
Отже, любов - творець пізнання.
Любов відкрити суть зуміла
Ремесл, мистецтв і всіх наук;
Створінням кожним наших рук
Вона нас повністю навчила.
Любов – це струмінь, течія
До справедливості і щастя;
Неясна влада, крізь напасті,
Дає закони нам буття.
Любов гуртує люд в народ,
Вчить жити мирно нас і гідно,
І все те, що руйнують війни,
Відтворює Любові плод.
Любов ростить плоди землі
Й пташині надихає хори;
На океанські всі простори
Вона виводить кораблі.
І кличе до діянь нас слави
І приклад вказует тепер
Смаків пристойних і манер.
Вертає розум, звичай, справи.
Любов поезію відкрила,
Нас в царство музики ввела
Та і живопис винайшла.
Любові нас цілюща сила
Хвилює, будить і тривожить,
Як ворог тупості і сну.
Хто знав Любов хоча б одну,
Бути невігласом не зможе.