У світі все однаково значимо:
І перший дощ, і неба бірюза,
І тихий вечір з синіми очима,
І ранку свіжо-ніжна органза.
І літа присмак м'ятно-полиновий,
І осені невипита краса,
І цвіт весни гаптовано-ліловий,
Що душу щемно вранці копирса...
І ночі тихі, срібні оксамити,
Фокстрот зірок, що душу розрива…
І незабудки, росами умиті,
Й чиїсь комусь не сказані слова.
Потрібні й ми з тобою у цім світі,
Не стане нас – загубиться весна…
І тільки пам’ять в білім пишноцвітті
Нестиме внукам яблуня рясна.