В полоні сумнівів і полино'вих дум,
Над прірвою буття і небуття,
Застиг той світ, що звичний мені був,
Гіркі на смак сполохані літа.
Світ похитнувся, спокій втратив і тепло,
Здоровий глузд у метушні згубив та сенс,
А день новий під ноги сипле скло
Великих сподівань, розбитих вщент.
Стрімкий віраж, раптовий поворот -
І вже кермуєш днем новим не ти.
Змінився курс бажань, надій, турбот,
Тьмяніє золото у царстві сліпоти.
В полоні ламаних, розхристаних думок,
Лунають вицвілі слова з екранних уст.
Що пише світ - кінцівку чи пролог?
Й кому належить в грі останній туз?