Оригiнал:
У темінь вечірню,
як небом несла'сь блискавиця,
під музику грому
виво'дила «па» танцівниця:
смарагдова сукня
спадала метеликом долу,
а руки лозою
звивалися ніжністю вгору.
Їй вітер грайливий
пестливо розбурхав волосся,
а крапелькам зливи
збудити свідомість вдалося:
вгиналося тіло,
зміїлися пристрастю рухи, —
і небу кортіло
узяти її на поруки.
І блимали, бились,
сіяли в очах танцівниці
промінчики долі —
шалені вогні блискавиці,
і в темінь вечірню
спадали смарагдами долу,
а серце так рвійно
злітало метеликом вгору.
© Христя Давидчак
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
В вечернюю темень,
как молния небом стремила,
под музыку грома
танцовщица «па» выводила:
и свет изумруда
спадал мотыльком ниже, ниже,
а руки лозою
взвивались всё выше и выше…
Ей ветер игривый
заботливо локон ерошил,
а ливневым струям
владеть было легче и проще:
и тела изгибы,
и страстью сведённые руки…
и небу бы любо
танцовщицу взять на поруки.
Мигали и бились,
сияли в очах танцовщи'цы
судьбы провиденьем
все молнии, словно бы спицы,
и вечера темень
была отдана изумруду,
а сердце в порыве
взлетало наверх, к небосводу.