Мой перевод на русский язык стихотворения
Лины Костенко "...І не дивуй, що я прийду зненацька":
...Не удивляйся, что приду внезапно
...Не удивляйся, что приду внезапно.
Ведь побороть еще мне надо страх.
На штурм Бастилий, на Голгофу - запросто.
А вот к тебе - совсем не знаю как.
Отупиралась гордостью и мыслью,
отзащищалась далью, как щитом.
Как долго шла к тебе я, как небыстро,
и сколько же сомнений есть притом!
Прими мою истерзанную душу,
пойми-прости немереный мой страх.
Дай хоть на миг забыть о слове - «должен»,
для взрослых оно первым в букварях.
Как без тебя печально мне и пусто!
Людскому роду вовсе не до нас.
Смотри - а груша светится, как люстра.
И слышен шорох тополиных трасс...
Эмма Иванова.
01.08.2021г.
================================
Оригінал:
Ліна Костенко
…І не дивуй, що я прийду зненацька
… І не дивуй, що я прийду зненацька.
Мені ще ж побороти переляк.
На штурм Бастилій – просто. На Сенатську.
А от до тебе – я не знаю як.
Вже одпручалась гордістю і смутком,
одборонилась даллю, як щитом.
Як довго йшла до тебе, як нехутко,
і скільки ще і сумнівів, і втом!
Прийми мою понівечену душу,
збагни й пробач мій безнемірний острах.
Дай хоч на мить забути слово – «мушу»,
це перше слово з букваря дорослих.
Мені без тебе сумно серед людства.
Вже людству не до себе й не до нас.
А дика груша світиться як люстра.
І чутно гомін тополиних трас…