Ми від болю придумали щастя
Ми від болю придумали щастя,
Щоб ним серце від ран берегти,
Ми тікали від горя й ненависті,
А лишились вмирати на дні.
Де нас змусили радість забути,
Одурили прокляттям глухим,
Ми не чуємо власного крику,
Коли трусимось над смертю близьких.
Як же ми дозволили злидням,
Побиратись, гризтись дітьми,
Помирати не хочется сліпо,
Коли щастя навколо і сміх.