Щойно вимию своє волосся з милом,
кольору троянди, з запахом суничним,
і піду, піду на зустріч я із милим,
щоб коханням насолодитися вічним.
Мовби "із доставкою себе до дому",
заявлюсь до нього я з волоссям чистим.
Радість подарую лиш йому одному
милуватись водоспадом золотистим.
Від плечей волосся - хвилі водоспаду...
При свічі у візерунках від нагару,
з насолодою він прошепоче: "Ладо,
локони твої, неначе Ніагара..."