Мара Белчева
Вагота над лісом, наче глиба;
сонце в небі зупинилось ніби,
палить все навокіл і вогнем пала.
У спекоті десть дзичить бджола.
Геть усе ховається від спеки,
тільки там, за рогом недалеко
страж старий дріма між рицарських руїн
в затінку сухих старезних стін.
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Мара Белчева
Тежчина натиска дървесата;
слънцето запряно в небесата
пали и прежуля с огнени лучи.
В маранята някъде пчела бръмчи.
Всичко се е, кой знай де, от зноя
изпокрило… Само на завоя
старий страж на рицарските съсипни
дреме в сянката на сухите стени.