Такі ми одинокі і засуджені.
Вхопилися обіймами вночі.
Ховаєм погляд за цілунками, засмучений.
Як часто свідками ставалися дощі.
Тобі болить. Але не зупинитись.
На смак солодкі і жадібні вуста.
В думках лише - стояти чи скоритись?
А поки час безжалісно сплива.
Захоплюйся, скорочуючи відстані,
В полоні темряви, торкаючись небес.
На тілі подихом слова твої написані,
Зливання душ триватиме процес.
Тремти, це болісне полегшення.
Таємна мова між нами обома.
Ти пам’ятаєш де закохувались вперше ми?
Де захід сонця землю обіймав.
Такі ми одинокі і засуджені.
Нехай весь всесвіт буде проти нас.
Я твої очі цілуватиму без сумніву
Як в самий перший і останній раз.