Мой перевод на русский язык стихотворения
Лины Костенко "А затишок співає, мов сирена":
Уют поет, как будто бы сирена
Уют поет, как будто бы сирена.
Не надо воска, я не Одиссей.
Уже ждут львы, и ждет моя арена.
И жизнь всегда, пожалуй, - Колизей.
Жизнь отдавали с древних пор за веру.
И этот спорт придумали не мы.
Тут главное - в глаза смотрите зверю
и будьте, что бы ни было, людьми.
Когда меня потащат на арену,
когда натравят зверя на меня,
о, сразу вашу глупость беспросветную,
и мстительность, и злость узнаю я!
Оно во мне, восстание святое.
Смотрю я вновь в кровавый ваш туман.
Как первый христианин, я спокойно
скажу в глаза жестоким палачам:
— Попытки ваши сжечь меня убоги -
огонь холодный, он уже погас.
И ваши львы уже мне лижут ноги.
И ваши слуги высмеяли вас.
Эмма Иванова.
12.08.2021г.
================================
Оригінал:
Ліна Костенко
А затишок співає, мов сирена
А затишок співає, мов сирена.
Не треба воску, я не Одіссей.
Вже леви ждуть, і жде моя арена.
Життя, мабуть,— це завжди Колізей.
І завжди люди гинули за віру.
Цей спорт одвічний віднайшли не ми.
Тут головне — дивитись в очі звіру
і просто — залишатися людьми.
Коли мене потягнуть на арену,
коли на мене звіра нацькують,
о, я впізнаю ту непроторенну
глупоту вашу, вашу мстиву лють!
Воно в мені, святе моє повстання.
Дивлюся я в кривавий ваш туман.
Своїм катам і в мить свою останню
скажу, як той найперший з християн:
— Мене спалить у вас немає змоги.
Вогонь холодний, він уже погас.
І ваші леви лижуть мені ноги.
І ваші слуги насміялись з вас.
----------------------------------- Ліна Костенко
https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=5635