Птичий гомон исчез, улетел.
Желтый лист мне дарует осень...
А душе, ей не легче совсем,
Я заботы, как листья, сбросил.
В чьей руке подскажите судьба?
Моей жизни не пройдено поле.
А за мной и молва, и мольба.
Дней последних какая доля?
И в вечерней и сумрачной мгле
Моей жизни закончится осень.
Звезды свет посылают земле,
Желтый лист тихо падает оземь.
А ноябрь, как осенний венец.
Все как есть, утомленный- истома...
И в туман, отдохнув наконец,
Возвращаюсь я грешный до дома.
_______________________________
Лелечий гомін в небо відлетів
і жовтий лист мені дарує осінь,
і втомленість душі, а злива почуттів
вже втамувалася, але не легше зовсім.
І мабуть десь чиясь-таки рука
мою остатню вирішила долю
і в вир знялася зграя гомінка
з життя мого знівеченого поля.
Зірки неслись до грішної землі
і жовтий лист на землю тихо падав,
в передвечірній осені імлі
вся дійсність зникла десь у листопаді.
Той листопад -то осені вінець,
все є як є й наразі буть по тому.
Навкруг туман і душі нанівець...
Я з цим туманом повертаюся додому.
http://stihi.ru/2020/12/28/6677