Чому не можна зробити день ерою?
Наповнити суттю, важливістю певною,
аби зупинився зникати химерою,
так мало дається нам часу.
Помилку за день усвідомити кожну,
а не питати: "Навіщо це, Боже?",
не почуватись занадто тревожно -
можна встигнути все і відразу.
За двадять чотири години зуміти
стати спроможним здійснити обіти.
Не роки вагання - а лиш би хотів ти
йти за бажанням і власним наказом.
Чому лиш моментом стає кожен день?
Короткий і сірий, ніяких натхнень,
і кожної півночі - явна мішень...
побули хоч трішки з ним разом?