Тень чёрная упала резко вниз -
То белый голубь так поднялся скоро.
Птичий проспект и солнечный карниз
Венчает строго очертания Собора.
Его старинные колонны, ниши,
Крыш устаревших покатые плечи.
Воркуют голуби на крыше
О чём, не знаю, страстные их речи.
О том Соборе иль о людях. О войне,
О белом свете и о небе в вышине.
Может голубь голубку спросил в тишине:
"Когда я улетал, ты скучала по мне?
Оригинал. Лина Костенко
Тінь чорна стрімко падає униз-
То білий голуб так злітає вгору.
Проспект пташиний, сонячний карниз
Вінчає строгі лінії собору.
Строкаті ритми вулиць і юрби,
Дахів похилих старовинні плечі
Над містом розмовляють голуби.
Про що, не знаю.Про цікаві речі.
Про той собор.Про людство. Про війну.
Про білий світ, про небо з далиною.
А може, він голубці каже: -Ну,
Як я літав, ти скучила за мною?...