Щоби набратись вдосталь
свіжого блиску хвиль –
званим з’явився гостем
на Кагамлик Сухий.
Селище Молодіжне,
річка, центральний пляж
долі крутнули дишло
різко, чарівно. Враз
втоне безсилля враже,
вляжеться, як намул.
Вірші уміння зв’яже:
намурував, набув.
Трави – натхнення вермут –
замайорять у піснях.
Запросто верби повернуть
запах наснаги і смак.
Зникне з душі знемога –
весело спалахну,
бо для віршів живого
вже додали вогню:
рибки солодким сріблом,
златом жовтець їдкий –
і потекли нестримно
рими, бурхливо – рядки,
буйно катрени. Від сонця
п’яні буркун, плакун
пряли любов на серці,
як не верти, палку!
Небо – ласкаво-хмарне.
Виструнчений очерет,
хвастаючись, махає
хвостиками комет.
21.07.2021