Мой перевод на русский язык стихотворения
Лины Костенко "Апологія лицарства":
Апология рыцарства
Там, за веками, за густым туманом,
где вечности трубит Роландов рог,
любовь была единым талисманом,
а талисман тот звался - оберёг.
И жизнь там озарялась красотою,
ценились высоко любовь и честь.
И что там смерть с её большой косою? -
когда мужчина, рыцарь в мире есть!
В моих садах мелодии Прованса,
и дама, дама, дама всех веков! -
за даму рыцарь гибнул без аванса,
она же ожидала стук подков.
В монастырях и в крепостях, в столицах,
в глухих дворцах, похожих на тюрьму,
она, воскликнув:
- О, приехал рыцарь! -
бросала розу красную ему.
Гремели вальсы, голова кружилась,
давили будни, дёргала семья, -
а женская тоска о стены билась:
где рыцарь мой, молитва где моя?!
И хоть за это лить придётся слёзы,
хоть сплетни кто-то где-то разнесёт,
когда он рыцарь - дама бросит розу,
и на всю жизнь глазами проведёт.
Эмма Иванова.
03.09.2021г.
================================
Оригінал:
Апологія лицарства
Ліна Костенко
Там, за віками, за гірким туманом,
де трубить вічність у Роландів ріг,
любов була єдиним талісманом,
а талісман ще звався — оберіг.
Було життя осяяне красою,
любов і честь цінились над життя.
І що там смерть з великою косою? —
мужчина, лицар, сонячне дитя!
В моїх садах мелодії Провансу,
і жінка, жінка, жінка всіх віків! —
за неї лицар гинув без авансу,
вона чекала цокоту підків.
В монастирях, фортецях і столицях,
з глухих палаців, схожих на тюрму,
якщо він лицар, —
о, якщо він лицар! —
вона троянду кидала йому.
Гриміли вальси, пурхали амури,
давили будні, смикала сім'я, —
жіноча туга билася об мури:
де лицар мій, молитва де моя?!
І хоч в'яжіть, хоч плітку або клітку,
хоч бозна-хто розкаже бозна-де,
якщо він лицар — жінка кине квітку,
на все життя очима проведе.
---------------------------------------- Ліна Костенко
https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=5637