На цій землі, що з нами відцвітає,
Де час все нищить, наче той вандал,
Моя душа щось сонячне втрачає,
Поміж кривих, спотворених дзеркал.
Великий світ вміщаю у долонці...
(його собі придумала сама)
Довкола - стільки сонця... стільки сонця,
А в душу закрадається зима.
Мені так страшно:в світі мало справжності,
В нім - у
обгортках душі і серця...
А я дивачка в римах толерантності,
Волію досягнути недосяжності,
Щоб віднайти своїй душі сонцЯ...