ГРОЗА
Здригнулось небо тремтом навіженим,
Ковтнуло сонце враз у сіромашну тлу,
Ударило в литаври і щораз спруженим
Громом гармат рознесло павутиння-млу
В відлунні струсу хмар. Скаженим
Блиском розсі;клося і руну зіг-щоглу
Встромило в землю списом націленим.
Й так – раз-у-раз, мов вдерлося в війну
Із світом всім! Дощем, що виціджений
Був ревом з дна вишин, все впало додолу
Фалангами із крапель. Вітром запряжений
Завив сурмач грози. Мов заспів оди злу.
Й враз стихло все зажуренням блаженним –
Всміхнуло небо сонцю в райдужнім балу…
Павло Гай-Нижник
17 вересня 2021 р.