Горищу будинку №13, який поки що зберігає благополуччя і життя його мешканців - присвячується.
/////////////////////////
Горище даха, зверху - небо,
Живе він жизнею родин*,
Він мріє – да коли же небо
Побачить зможе без щілин…
Він в спеку, холод прикриває
Жильцiв, що під низОм живуть,
Його колись да прибирають,
А іноді сміття несуть...
Живе давно з горищних пилом,
Береже тайни від чужих,
Давним-давно на ньом стропили,
Зараз потрібен для іних...
Він знає царськіє моменти,
Війну, розруху, прецеденти,
Знов будівництво, та Союз,
Розвал і СНДівською "блюз"...
На ньом в весні коти гуляють,
Ловля, з'їдая голубів,
А в літку - ластівки влітають,
В горище - без вікон, дверiв...
Да, вже старий став над будинком
Де землетруси та війна,
- Але куди ж йому подітись,
Не вже ж до смітнику пора!
@@@
Став стар. Живучи зберігає
Всі таємниці вiд чужих
Но будинкові* поважають,
Внизу житла охороняя
Як всі – лиш долі дочекає
Про небо мрiє - поки жив…
От авт.: перевод на украинский http://stihi.ru/2014/11/30/5237 через
translate.google.com.ua с правкой автора от 19.09.2021
родин* - семей живущих в доме
будинкові* - домовые
Горище даха – чердак крыши