Чи держиш голову, коли білЯ тебЕ
Її втрачають, ще й корять тебЕ,
Чи в себе віриш - нехтують тебЕ,
Знаходиш сенс у поганій ганьбе,
Чи ждати можеш, не нудясь чеканням,
Коли всі брешуть, не творИш брехні,
А на злобу злобой не даш дані,
Не зазнававсь, мудрО не гомонів;
Чи міцно спиш, не вірячі у сни всі;
А думаючи, думці ти не раб.
Легко прийняв Тріумф і Катастрофи,
Однаково оценів іх масштаб;
Чи ти про себе правді щиро віриш -
Шахраї дурнів часто так ловлЯть;
Або знайшовши ваду в своїм твірі,
Міг зношеним знаряддям поладнать:
Чи ти, затиснув виграш весь у жменю,
Ризикнеш все знов поставити на кін,
А втратив все аж до останей пені,
Спочатку починаєш навздогін.
Чи ти примусив серце, нерви, інше
Служити поза втрачені коштИ;
І так тріматись, як не дивно, ліпше,
Скорившись наказу від Волі «мусиш ти!»
Чи ти мовляеш натовпу байдуже,
А з королем застався гідним ти;
Не ображаєшся на ворогів, на друзів,
Всі розраховують на тебе навпаки.
Чи ти цю невблаганную хвилину
Пробігти зміг за шістьдесят секунд,
Твоя уся земля вже неодмінно
І дійсно ти людина справжня тут.