редакция
О, яка тут пронизлива тиша…іще падолист
тільки-но як зрівнявсь із землею, снігами не вкритий…
над хатиною світло…чи спить хтось?.. чи пишеться лист,
що лише уві сні народився, та ось…недопитим
залишився у ньому стривожений тишею біль…
і, неначе в лабети потрапив, шкребтись буде в серці…
я, зізнаюсь, бажала б листа написати тобі
саме тут, де в повільнім душа почувається герці*…
де сніги не накрили подушкою всі почуття,
що іще залишились в мені, не подолані віком…
як важливо, повір, зберегти до межі Небуття
те, що жінці завжди важливіше за спокій, за ліки…
* тут - у ритмi
-----------------
Я так вдячна, коханий, що ти моє серце прибрав,
як до Свята, словами великої нiжностi, милий...
i, коли надiйшла ця всесвiтня погрози пора,
я спокiйна, бо знаю, що так я iще не любила.
Осень-2016 -- осень-2021
=========================
Авторский перевод с украинского:
Как пронзительна тут тишина, где вот-вот листопад
нынче землю устлал, мягким снегом пока не укрытый…
над крылечком фонарь…спит ли кто иль письмо наугад,
что явилось во сне, продолжает…да вот, недопитым
остаётся осадок от боли…пробелы в судьбе,
словно в нети попали, скрестись будут лапкою в сердце…
признаюсь, я желала б письмо написать здесь тебе,
где природа себя ощущает в замедленном герце*…
чтоб под снежным покровом душа не остыла моя,
и ни век, и ни возраст в ней не одолели такое…
что так важно, поверь...сохранить бы до Небытия,
что для женщины каждой важнее лекарств и покоя…
* здесь-в ритме
___________________
Благодарна, любимый, что ты в моём сердце прибрал,
словно к Празднику, нежностью трепета, ласковый, милый...
и, когда подошла к нам всемирной угрозы пора,
повезло мне узнать, что я так никогда не любила.
Фото из ФБ - спасиБо!