***
Дождь над озером значит для рыб
лишь дорогу на небо соседнее с раем.
Но уходит серебряной стаи изгиб
вниз на дно умирать. Мы же не умираем.
Мы же прячем в карманы табак про запас,
номера телефонов, ключи, амулеты
от измен, но измены преследуют нас,
а высоко вверху пролетают кометы,
и по травам сырым заскользили ужи,
саламандры спешат и ползут черепахи,
только нам никогда не дойти до межи,
за которою нет ни печали, ни страха.
Ведь мы ночь коротаем под крышей чужой,
одиноки, как перст, и жестоки, как дети,
в зеркалах свои лица мы видим с тоской
и смеемся, не зная, куда себя деть нам.
Наши окна выходят на реки, мосты,
на перроны вокзалов, на вышки и башни.
Вечер весь шелестят наших писем листы,
а наутро по ветру лишь пепел вчерашний.
с украинского перевел А.Пустогаров
***
Дощ над озером (.) означає для риб
лиш дорогу до неба, сусіднього з раєм,
але зграї сріблясті пірнають углиб
і вмирають беззвучно. А ми не вмираєм.
Ми ховаєм в кишенях тютюн про запас,
номери телефонів, ключі, амулети
від зрад, але зради весь час
переслідують нас. Пролітають комети,
у вологій траві прослизають вужі,
саламандри мандрують, повзуть черепахи.
Нам ніколи, мабуть, не дійти до межі,
за котрою немає ні смутку, ні страху,
бо під дахом чужим ми марнуємо ніч
віч-на-віч із собою, безжальні, мов діти,
і крізь сльози не бачимо власних облич,
і крізь сміх не уміємо просто радіти.
Наші вікна виходять на площі й мости,
на перони вокзалів, на вежі і брами.
Вечорами складаємо довгі листи,
та під ранок лиш попіл летить за вітрами.