Спасибо, солнце ,за прошедший день!
Спасибо за вечернюю усталость.
За утопающий в лучах лесной Эдем,
За пламя ржи и диких маков алость.
За твой зенит, за сказочный рассвет,
За опалённые в пути мои зениты,
За то ,что завтра хочет зеленеть.
За то , что отзвенело и забыто.
За небо в небе и за детский смех,
За то, что ты пожизненно со мною.
Спасибо, солнце, от меня и всех,
Кто помыслами чист и чист душою.
За то, что завтра- время перемен.
Что кровь людская где-то не пролита.
Спасибо, солнце, за прожитый день,
За цену слова равную молитве!
Вечірнє сонце, дякую за день!
Ліна Костенко
Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.