Мой перевод на русский язык стихотворения
Лины Костенко "Ван-Ґоґ":
Ван Гог
С добрым утром, моё одиночество!
Холод хлада. Безмолвия тишь.
Циклопическим оком облачным
небосвод глядит на Париж.
Моя му́ка, ты ходишь по грани!
Я вчера был король королей.
А сегодня пепел сгорания
вижу я на палитре моей.
Краски мёртвые. Руки сжатые.
На мольбертах мой мир распят.
Я - надгробье на этом кладбище.
В небосвод кипарисы горят.
Небо всё отекло грозою.
Кисти спинами выгнуты.
Сотрясением палеозоя
переломаны гор хребты.
Слышу сводов моих скрипенье.
Я пастух. Я деревья пасу.
В карманах дня,
залатанных терпеньем,
я кулаки до смерти донесу.
Говорят мне, что не в себе я —
не Сезанн — не Гоген — не Мане —
только, что же могу я сделать,
коль меня так много во мне?!
Он безумный! Он божевольный! *
Он блаженный! Он - это я.
Боже - вольный...
Боже, я - вольный!
Доброй ночи, Свобода моя!
Эмма Иванова.
05.10.2021г.
-------------------------------
* Божевільний (укр.)- безумный, сумасшедший.
================================
Оригінал:
Ван-Ґоґ
Ліна Костенко
Добрий ранок, моя одинокосте!
Холод холоду. Тиша тиш.
Циклопічною одноокістю
небо дивиться на Париж.
Моя муко, ти ходиш по грані!
Вчора був я король королів.
А сьогодні попіл згорання
осідає на жар кольорів.
Мертві барви.
О руки-митарі!
На мольбертах розп'ятий світ.
Я — надгріб'я на цьому цвинтарі.
Кипариси горять в небозвід.
Небо глухо набрякло грозою.
Вигинаються пензлів хорти.
Чорним струсом палеозою
переламано горам хребти.
Струменіє моє склепіння.
Я пастух. Я дерева пасу.
В кишенях дня,
залатаних терпінням,
я кулаки до смерті донесу.
Самовитий — несамовитий —
не Сезанн — не Ґоґен — не Мане —
але що ж я можу зробити,
як в мені багато мене?!
Він божевільний, кажуть. Божевільний!
Що ж, може бути. Він — це значить я.
Боже — вільний...
Боже, я — вільний!
На добраніч, Свободо моя!
---------------------------- Ліна Костенко
https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=5646