Нестримна стрічка моїх думок...
На березі прийдешності життя, де засинають полохливі зорі, купався ранок - лагідне дитя, у синьому знепіненому морі... занурювався з хвилями в дива, відшукував з хмаринами край неба і серед гі'льчастих зелених коливань на сонці грався пустуном... горнув до себе квітки незаймані бджолиним пилином, медові яблука з прозорими очима, дитячу усмішку за стомленим вікном і серця стукіт за знайомими дверима... пробіг по вулиці, торкаючись думок, попестив кішку, що сиділа на порозі, перегорнув в годиннику пісок і день зустрів на вітряній дорозі...
Ольга Довжик-Остринская
Фото инет