ГУТТІЄРЕ
Акваланги лежали на дні.
Її очі відкрились мені
З надзвичайних захмарних висот.
І самум свій забрав пісок.
І вляглись простирадлом степи.
І серпанок тополі любив.
І, як музика, так - ще жива,
Розтікалися серцем слова.
Акваланги лежали на дні...
З неба сипались перли чудні
Ніби мушлі по-серед хвиль,
На схвильований вітром ковил.
Чайки з бездни безодень луз
Рвали жала Горгон Медуз.
Акваланги лежали на дні.
Тільки нащо вони мені...
Все вляглось, мов слова на папері, на ті мушлі на хвилі в руні.
Гуттієре, моя Гуттієре...
Крапля кисню, як серце на дні...
Шхуну, ніби стареньке сомбреро, проковтнув в гоизонт океан.
Гуттієре, моя Гуттієре...
І бузковий, бузковий туман...
ВК 10.жовтня бокс24 ХерСон