Колись візьму з полиці словника,
І напишу поезію кохання,
В якій не буде рідного рядка,
Чи солов'їного мого співання...
Читати буду я з зірками до рання,
А ти нічого не підозрюючи, спати,
А зранку втомлену від знань, свою
Кохану будеш палко цілувати...
Якби сказала, лебедю ти мій,
Чи голубочку сизокрилий,
То ти б подумав, що дружина не в собі,
Й не зрозумів би навіть слова - милий...
Якби зварила я зеленого борщу,
То ти б подумав, то отруйне зілля.
Гидливо ти відсунув би свою
Тарілку, як свекруха на весіллі...
Скажи, за що ти покохав мене?
Не знаєш ти моєї мови,
Не розумієш ти пісень моїх,
І не їси вареників чи голубців...
І не чорнява моя врода,
І очі не волошки в росах...
Скажи, за що ти покохав
Так безкорисно, голу й босу?
Колись візьму з полиці словника
І напишу англійською зізнання,
І потече бурхливих слів ріка
Мого безмежного кохання.
Я шепотіти буду рими у ночі,
І розплету свою біляву косу...
Скажи, за що ти покохав,
Мене чужинку, голу й босу?