Я Вас увижу или нет, бог весть.
Не так уж это ,собственно, и важно.
А главное, что где-то кто-то есть,
Такой же ,как томительная жажда.
Чужое счастье я не позову.
Туда не долетает эхо эха.
Вы существуете , и этим я живу.
Мечтать о вас –душе моей утеха.
Оригинал:
Ліна Костенко
Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.
А може, власне, і не в тому справа.
А головне, що десь вдалечині
Є хтось такий, як невтоленна спрага.
Я не покличу щастя не моє.
Луна луни туди не долітає.
Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є.
Моя душа й від цього вже світає.