Перевод:
Как тяжко я болела Вами, милый.
Полуиллюзия , а может полусон.
Любовь подкралась тихо, как Далила.
А разум спал, доверчивый Самсон.
Пришла пора разъехаться нам. Будни.
Замерзли в белых окнах витражи.
Такие близкие мы, но чужие люди.
Что с нами дальше будет ,подскажи?
Та сказка дней – лишь миг для нас с тобою.
Тот светлый сон – ушёл в небытие.
Тот тихий свет , пролитый над судьбою,
Что навсегда теперь останется во мне.
Оригинал:
Ліна Костенко
Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
А розум спав, довірливий Самсон.
Тепер пора прощатися нам. Будень.
На білих вікнах змерзли вітражі.
І як ми будем, як тепер ми будем?!
Такі вже рідні, і такі чужі.
Ця казка днів – вона була недовгою.
Цей світлий сон – пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею! –
Воно лишилось на усе життя.