Розпач

Людмила Татур
Божечку ж милий, як це болить!
Як це болить і туманить мозок.
Як же це далі? Жить, чи не жить?
Наче в пітьмі, лиш суцільний морок.

Що ж воно коїться? Буть, чи не буть!
Вирулить що небудь на порятунок?
Якби це можна просто забуть -
В калейдоскопі змінить візерунок.

======================================

Ночі зміняються днями. І знов
В кожній душі - любов-нелюбов.

Світ різнобокий - в нім літо й зима.
І все повертається на крУги своя!