Погядом своїм
вуста твої я цілував,
і поглядом
твої я пестив перса.
І за тобою в небо
я душею відлітав,
неначе ти богиня Гера-
дружина Зевса.
О, скільки ніжності
в собі до тебе я несу!
Бо ти ж така вся неземна -
Небесна!
Подарував Господь
тобі таку красу,
що знов кохання
у моїй душі воскресло.
Чомусь ведеться так уже давним давно,
Чужа дружина - бажання недосяжне,
П'янить постійно мозок, як молоде вино,
І плани в голові малюються відважні.
Отож, завжди солодким нам здається все,
До чого руки дотягнутися невзмозі!
Тому у мріях і бажаннях нас несе
У піднебесся. Але ж ходити треба по дорозі!