Що ж, ти, ніжність, за горло ?!
Як боляче, боляче...
Боляче!
Серце від крові гарячої клинить...
Вгамуйсь ...
Проклинаючи долю свою, я кидаюсь...
Та, доля при чому?
Життя це, та …
Ніжність за горло !!!
І, боже, як боляче ж, боже...
Як, боляче!
Пам'ять птахом в долоні -
клюється ...
Пищить …
То, у небо її!
Я багаття пробуджую -
і, дурепа яка -
все чим жив,
Я жбурляю...
У вогонь цей жбурляю!
Від тебе листи,
я,
як
оскаженілий,
кидаю, кидаю, кидаю...
Раптом, бачу!!!
У тому вогні проступають слова,
-Боже, та що ж наробив...
Я у небо, як сич, шепочу
Та відлуння мене зачіпає ледь, ледь ...
Тиша.
Бачу...
Слова,
крізь вогонь,
ті слова,
що були трепетливі для нас дотепер.
- Здрастуй, мій милий! - у попіл, луною
Прощай!
Розлетілись в вогні, наче зграя пестливих птахів.
- Обіцяй ... назавжди ... будь моїм ...
- Обіця-я-яй !!!
Обіцяй же — у пал цей лице нахиляю і бачу відлигу.
Як в пресвітле зникає.
- Навіки ...
- Любов…
І як корчиться в тому ж вогні.
- НЕНАВИДЖУ !!!