Сто років скоро сповниться матусі,
Вона тепер як малеє дитя,
Підводим до вікна вона заплаче,
Пригадує усе своє життя
Вже ноги не несуть маленьке тіло,
Тож і лежить старенька вже роки,
Надіється на те що може встати,
Про дачу тільки слово та думки
А дивиться на світ очами з неба,
Буває інколи своїх не узнає,
А ось життя ще добре пам"ятає,
Та з нього і поради нам дає
І каже-зараз не життя а казка,
Бо хліб є в хаті,
А до нього ще і сіль,
Цінити хліб нас і тепер наває,
ми розумієм її біль
Вона голодомор пізнала,
На німців тяжко працювала,
Страждала від жорстокої війни,
Та бідували й рідні,всі вони
Душа не покидає тіло,
Господь зробив щоб ми раділи,
Що є ще поруч наша мати,
Що треба старість шанувати
Тоді він нам пошле від себе,
Все що ми маєм для потреби,
А діти теє мусять знати-
Стареньких треба доглядати
жовтень 2021 року