Руйнуєш знову правила кохання.
То кличеш мЕне, то женеш,
то сієш бурю, то все жнеш,
або цілуєш… без бажання.
Ти не співаєш, все мовчиш.
Чомусь зажурена весь час,
твої думки… та не про нас,
чи знову розпачем грішиш.
Та що ж не так? Чому ламаєш
оті відносини між нами….
Поміж двома… двома світами,
в яких душі частинку маєш.
Хто це придумав, ту межу,
що перетнути боїмося.
знов я занурюсь в волосся
та вибираю тільки ту…
що все живе та не у межах
колись надуманих думок.
Бо діям правил вийшов строк
та світ кохання так безмежен.
Хіба існують в небі зорі,
коли тебе нема в думках
Боюсь згубити, ось той страх,
Що так вбиває мимоволі.