Блискавицi серця XCII, десь на межi

Юрий Лазирко
1.

десь на межі
стосовності
і права
години
звірені
пошиті
справи

зле око
заміряє гаманцеві
його глибинну суть
в ціні кінцевій


2.

і тут тобі
іржавих нервів
скрегіт
і божевільної уяви
регіт

летять на тих
у кого
клепок досить
й любов некуплена
ніщо не просить

та осипаються
піском крізь пальці
бо душі світлі
не світи по кальці

3.

той
хто
впустив погрітися
потворам
той
вже не скринька
для надій Пандори

той заблукав
пожовклими думками
у хащі немочі
де серце
камінь

відвикло битися
на радість людям
де щастю братися
з-ні-звідусюди

де морю гнати
штом
цю хвиль отару
а снам кохатися
із перегаром

4.

подейкують
що по катюг заслузі
здаватимуть
пентхаус їм
неба друзі

з балконним видом
на Сади Едему
прислугою
та віяльним гаремом

та хай подейкують
мені не шкода
подейкуватості
сьогодні в моді

5.

коли зібрати
жаль
у жолоб крику
покликати
на жалепій
великий

згорілий спомин
вічних перегонів
прощання гіркоту
і стук
у скронях

то пити їм
напитися
досхочу
не дасть
убитий  день
що світлоточить

6.

я
армія
блискучого грай-слова
ряди мої
дракони
триголові

я
перетворюю
в гарматне м'ясо
те поголів'я мас
що давить масу

так гаряче
спадати вам
на думку
немов устам
у першім поцілунку

27 Жовтня, 2021