У мої вікна,заглядає знову осінь...
І ллють дощі, не має у них спину...
Берези голі, не соромляться вже зовсім...
І клен останні листя свої скинув...
Якось з давніх давен, так повелося...
Летять птахи у далечінь, тепло шукати...
А вітер вербам, розтріпав волосся...
І лиш калина зашарілась біля хати...
Вже зовсім скоро, зміниться картина...
І першим снігом, землю припорошить...
Лише калина, наче та дівчина...
Червоним кольором, знов душу разворушить...
Все довшими стають холодні ночі...
Час швидко плине і безповоротно ...
І лиш калина опустила свої плечі...
Така красива і така самотня...