Сорок сороков

Микола Крапка
У равнодушия есть тайна,
Подчас забытая в веках,
Судьба её весьма печальна,
И суть её в простых словах.

Не равнодушия мы жаждем.
Как в половодье жаждем суши,
Нет ничего прекраснее на свете,
Чем равно дышащие души!

25.09.2012 19-46 (среда)

Шумлять верби над водою,
Місяць красень із журбою
Виглядая із під хмар,
Наче зоряний ліхтар.

Нічка темна, нічка жгуча,
Чом до мене ти колюча,
Наче сірий їжачок,
Купа гострих гілочок.

І не спиться, і не йметься,
Тільки серце птахой б'ється,
В клітці сумневів і страхів,
На чолі жебрацьких лахів.

Чи побачать очі сонце?
Чи постукає в віконце
Вранці гілкою калина?
Нічка чорна, темна днина...

Чи душа відчує спів,
СвЯтих, зорянних птахів?
Чи омиється росою,
Біле личко із косою?

Зарепіла знов верба:
- Я давно вже не твоя,
Тай береза мов лисичка,
Відвернула біле личко.

Вітерець по волі ходе,
Очеретом хвилі воде,
Не сумуй жебрацьке душе,
Божий гнів і гори зруше.

Заховавсь і місяць в хмари,
Линуть з неба дивні чари:
Наче вічність злість і морок,
Сірих, душних ще діб сорок...

  08.04.2013 14-05 (понеділок)

Не исполнимое не обещай,
Будь строг к себе и безупречен,
И коль пути закрыты в рай,
Долг женщине верни, что бесконечен...

  25.09.2013 14-24 (среда)

Люблю тебя и слов не надо,
Два сердца и одна душа,
Дыханье неба нам наградой,
- Любви зажжённая свеча!

23.10.2013 16-01 (среда)