Два цвета. Из Д. Павлычко. Перевод с украинского

Евгений Крюков-Донской
Порою вешней, в юные года,
Я в Мир  спешил за светлыми мечтами.
Сорочку мама вышила тогда
Мне красными и черными цветами.

                Два цвета подарила мне судьба
                Душе и полотну. Обоими горжусь.
                Теперь я с ними связан навсегда. 
                Цвет красный – то любовь,
                А чёрный – это грусть.

Туманами меня водила жизнь.
Но возвращала на свои пороги.
Так с маминой судьбой переплелись
Невзгод моих и радостей дороги.

Давно уже знаком я с сединой.
Но, странствовать по свету продолжая,
Сорочку ту всегда вожу с собой,
Где вышита вся жизнь моя земная.


Оригинал  Д. Павлычко

 Як я малим збирався навесні
 Іти у світ незнаними шляхами.
 Сорочку мати вишила мені,
 Червоними і чорними,
 Червоними і чорними нитками.

 Два кольори мої два кольори
 Оба на полотні, в душі моїй оба.
 Два кольори мої два кольори:
 Червоне то любов, а чорне то журба.

 Мене водило в безвісті життя,
 Та я вертався на свої пороги.
 Переплелись як мамине шиття
 Мої сумні і радісні дороги.

 Мені війнула в очі сивина
 Та я нічого не несу додому,
 Лиш згорточок старого полотна
 І вишите моє життя на ньому.
2022г.
(Исправленный вариант 2010г.)