(Перевод Л.Алмосовой)
На опушках, на пригорках
Веселилась осень звонко!
Эхом счастья отзывалась,
В позолоту наряжалась.
Ткала яркие одежды,
Чтобы сбылись все надежды.
А надежды удалые,
Как листочки золотые,
Трепетали, отрывались,
Вновь весною возвращались.
О С І Н Ь
Дзвінко осінь святкувала!
Відгуком вона лунала!
Одяг свій яскравий ткала!
Позолоту наряджала!
О, щасливі ті надії!
Вмісті з осінню дзвонили!
Мов би кулі улітали.
…А весною відростали.
ОСЕНЬ В ЧУГУЕВЕ
Рощиц плащик золотой,
Спелых листьев одеяло,
Разноцветною волной
Осень в городе настала.
Опьянила, позвала,
Заискрилась, закипела,
Разносолы на столах
Быстро разложить успела.
Подрумянила бока
Груш душистых, яблок сладких,
Раздала из сундука
Расписные полушалки.
…Птичий гомон, ветра свист,
Улетающие стаи.
Утра раннего батист
По - чугуевски хрустален.
ОСІНЬ В ЧУГУЕВІ
Гаю плащик золотий,
І барвиста ковдра листя,
Хвилею у день ясній
Заблищала осінь в Місті.
Підрум’янила боки
Яблук стиглих, груш духмяних,
Одімкнула скринь замки
Повні хусточок багряних.
…Гомін птахів, вітру свист,
Поспішають в вирій зграї.
…Розстилається батист
По чугуївському краю.
О С Е Н Ь В П Я Т Н И Ц К О М
Всё перекрасилось – лес и поляна,
Роща и луг в переливах зари,
Вся эта роскошь объята туманом.
…Тихо! – одежды меняют цари.
Скрыты в тумане деревья и хаты,
В речку неспешно стекает туман,
Вдруг посветлело! – растаял лохматый.
Будто и не было! – Зренья обман?
И, по-хозяйски лучи порасправив,
Солнце росу осушило вокруг,
Золото в золоте луч переплавил,
Всё засияло! - и речка, и луг.
Всё перекрасилось: лес и поляна.
Роща и луг в переливах зари,
Воздух насыщен запахом пряным,
Осень настала, над миром царит.
…Тихо и зябко. Птиц шумные стаи.
Листья опали, увяла трава,
Первый снежок покружил и растаял.
Осень уходит. И скоро зима.
ОСІНЬ В ПЯТНИЦЬКІМ
Все розфарбоване - ліс і галявки,
Гай та и лук в переливах зорі,
Вся оця розкіш в обіймах туману,
Мов свої шати міняють царі.
Хмаркою вкрились дерева та хаті,
В річку повільно стікає туман.
Враз посвітліло! - розтанув кудлатий,
Мов ні було, – чар осінніх оман.
Сонячний промін! О, гарний господар!
…Швидко росичку зсушило навкруг!
Золото з золотом промінь розплавив:
Все так засяяло! Гай та і лук.
Як прохолодно! – Скрізь гамір пташиний!
Падає листя та й сохне трава.
Перший сніжок покружляв та ростанув.
Осінь відходить! І скоро зима.