Тишина...божевільність рук і торкання губ таких солодких,
В мені немов сотні струменів лились,
Ти ніжно пошепки промовив: не стримуй те, про що зранку ми мріяли вдвох.
Французькі поцілунки та пристрасні ночі,
ДУші і тілА злились в унісон,
Я так люблю торкатися до тебе,
Отримуючи задоволення без жодних вимог.
Зникло те, що "можна" і "не можна",
Нас двох від ніжності кидає,
Чи то тремтіння чи може зовсім інше,
Але я знаю, що нам разом бути так кайфово.
Мене ніхто так у житті не любив,
Мене ніхто так не хотів,
Під небо від щастя ти злітав,
І пристрасні ночі, французькі поцілунки - ти ніжні дарував.