Це не секта, не каста.
Доля. Злочин прикритий –
В сонця промені красти.
І ховати - до літа.
Забувати про кару,
Знову сонця чекати.
Виглядати крізь хмари.
А неначе – крізь грати.
Я на сонце дивлюся.
Не зважаю на очі.
Серце випалить. Мусить.
Хай робило б, що хоче.
Я б вростала в тенета,
Я б любила ті пута.
Сонце сховане, де ти?
Чим ти зв’язане, скуте?
Я б до тебе хотіла.
Ми б кохались в полоні.
Сонця пестила б тіло,
Гріла промінь а долонях.
Це, малюче, не казка.
Це, юначе, мов доля.
Я потрапила в пастку.
І не хочу на волю.