Cкажу «спасибі», люба, я тобі,
що научила ти мене терпіти:
підступність, лицемірство, зраду, біль,
перепускати яву через сито…
Крізь сито розуму і власних почуттів
у повній самоті, під пресом смутку.
Ще дякую тобі і поготів
за ті кохання величні здобутки.
Спасибі за лавину маячні,
в яку занурила мене ти на ці роки.
Чи я жалкую? Ні і ще раз ні!
Осмислюю минувшини уроки…
Я подорослішав, а скільки написав,
комусь не стане і життя усього…
В минулому химерії десант,
та і за те я щиро вдячний Богу.
11.11.2021