Перевод в подарок на юбилей Евгению Крюкову-Донскому
http://stihi.ru/avtor/donkep2010
Блискавицi серця xciii, в танцi думок
Юрий Лазирко
http://stihi.ru/2021/11/14/1825
1.
за дверима
бідкається день
у душі безхатченка
вмирає
Божий крик
невтомлено краде
замітає всі сліди
до раю
мокрі справи
погляди сухі
сон принишкнув
голкою у сіні
з висоти нелатаних дахів
жалюгідна мить
скидає тіні
2.
на сторожі
дій без потрясінь
на межі
терпцю і мордобою
визріє
у всій своїй красі
відстань
продиктована юрбою
і знайдеться
на розп'яття він
в кого світла
на сто сонць
у слові
у терновому вінку
із війн
і хрестом
отесаним в любові
3.
зачіпаюся
за мертвий сон
як пір'їна
за гойдливу гілку
та
малює на воді ласо
у душі стає
дедалі мілко
в ній
чуби видніются
тих міст
про які лиш я
дойотно знаю
де моя ходьба
у повний зріст
а терпінню
ні кінця
ні краю
4.
не спиняй
налякані думки
не пірнай у мене
просто
сліпо
надто вже
потік обав стрімкий
ми ще глиняні
і Бог нас ліпить
ми ще паростки
майбутніх злив
і наповнені вогнем
нікчеми
серед нас немає
добрих
злих
поміж нами
тільки мить
едемна
5.
поміж нами
тільки тиші сум
невблаганної
як сонця старість
я до тебе йду
тобі несу
незаслужену
іще не кару
я тобою дихаю
і сню
впізнаю
у кожнім русі
в кроці
ти
мій дим
що тане
без вогню
і розрада
на вазі емоцій
6.
опадає листя
не біда
не вина моя
що дотик тлінний
я б за нього
три зими віддав
та три дні
молитви на колінах
та почути нікому
її
а збагнути незворотне
важко
щоб
не було боляче мені
відкорковую
надійну пляшку
7.
я схиляюся
до тих думок
що сорокам
на хвости не сядуть
відчеканюю
непевний крок
і даю собі
в безслів'ї раду
повертаюся
у ті часи
де батьки
пливуть
в повільнім танці
напувають серце
голоси
неймовірно
неповторний
стан цей
13 Листопада, 2021
************************************
Молнии сердца xciii, в танце мыслей
Юрий Лазирко
1.
за дверьми
обижается день
и в душе сироты
умирает
Божий крик
крадёт у людей
заметает следы всем
до рая
душегубства
и взгляды пусты
сон притих
иголкою в сене
с крыш не латанных высоты
жалкий миг
оставляет лишь тени
2.
и на страже
дел удачных всех
на меже
терпенья с мордобоем
вызреет
во всей своей красе
расстоянье
данное толпою
и найдется
для распятья Он
света у кого
сто солнц
для слова
сам в терновом Он венке
из войн
и с крестом
отёсанным в любови
3.
задеваю я
за мертвый сон
как перо
за свешенную ветку
что
рисует на воде лассо
и в душе становится
все мелким
в ней
чубы виднеются
тех мест
о каких лишь я
отлично знаю
там я в полный рост хожу
везде
а терпенью
ни конца
ни края
4.
не пугай
моих бегущих строк
не ныряй в меня
так просто
слепо
слишком уж
стремителен поток
мы пока из глины
Бог нас лепит
мы еще ростки
грядущий слив
и наполнены огнем
никчЕмным
среди нас ещё нет
добрых
злых
между нами
только миг
эдемный
5.
между нами
тишины лишь грусть
роковая
словно солнца старость
я к тебе иду
тебе несу
незаслуженную
вовсе кару
я тобой дышу
и даже в снах
узнаю
в движенье в шаге
взглядах
ты
мой дым
что тает
без огня
и среди эмоций всех
отрада
6.
опадает листва
не беда
не вина моя
что в чувствах тленье
я б за них
все три зимы отдАл
да три дня
молитвы на коленях
но услышать где кому
ее
и понять ту невозвратность
тяжко
чтоб
не больно было мне моё
открываю я
надежды фляжку
7.
опускаюсь я
до мыслей тех
что сорокам
на хвосты не вскочат
ускоряю
шаг нетвёрдый в бег
и даю себе
советы молча
возвращаюсь я
в те времена
мама где
с отцом
танцуют вместе
наполняют сердце
голоса
если б только
повториться
здесь им