Ти був тонюсінькою ниточкою шовку,
тримав наче сталевий канат,
військовий земного полку,
вів війну супостат.
Військо небесне і тілесне в бою без тебе,
А ти закохував в себе.
Знала, що неварто,
алеж небесна варта,
і серце в такт биття з небесною силою,
несли мене понад могилою.
Її відкрила війна,
закохана, і в цьму моя вина,
налий келих вина,
та пити потреби нема.
Не погасить воно біль розчарування,
невчасного кохання.
І знову бій без тебе,
я, чотири стіни, над головою півнеба,
серце крається, Душа болить, розум сміється,
а ниточка з шовку боляче рветься.