- Запропонуйте кави філіжанку...
(Замерзла ніч тихенько попросила)
Розгойдувати темряву несила,
Так довго на руках її носила -
Допоки півні не збудили ранку.
І зводить пальці болем від утоми,
І голос зник співати колискові...
А темрява розвіялась поволі
Під ранок, наче той туман у полі.
А в мене тіло мучають судоми.
Я заздрю дню, якого сонце любить,
Яскравим променем і бавить, і цілує.
Йому не страшно - він завжди панує
При світлі.
І красою всіх чарує -
Його життя і тішить, і голубить...
- Чарвна ніч, але ж ти загадкова.
І темріва в зірках та оксамиті.
Закохані від всіх у ній укриті.
Переживаючи свої солодкі миті,
Тебе чекають знову, знову, знову...
Не бачив день шалених поцілунків,
Не бачив він таких палких обіймів,
Не слухав тих, хто про майбутнє мріє -
Лукавити під місяцем не сміє,
Спинивши казку ночі на хвилинку...
Спокійно пий поки гаряча кава -
Відновлюй сили й посмішку веселу.
Тебе чекатимуть міста і тихі села,
Ліси, поля і ріки, і джерела -
Щоб ти зірки їм знову дарувала...